Село знаходиться на правому березі Горині.
Перша письмова згадка – 1535 рік.
Назва Дюксин імовірно походить від імені засновника поселення.
У письмових згадках XVI ст. згадується під назвою Доксин Жуківської волості, як маєток Луцького старости Олександра Пронського.
1577 р. село перейшло до Клеванської волості князя Івана Чорторийського.
Від найдавніших часів тут відбувався великий сплав лісу, що йшов Горинню і Прип’яттю до Дніпра.
Під час Другої світової війни у лісах навколо активно діяли підрозділи Української повстанської армії.
1943 рік став назавжди трагічним для Дюксина – 4 листопада село вщент спалили німці. Загинуло близько двох сотень людей.
У 1905 році у Дюксині народився відомий художник-графіст, активний політичний та громадський діяч українського визвольного руху – Ніл Хасевич. Він певний час працював тут мировим суддею. На подвір’ї школи стоїть погруддя славного земляка. У навчальному закладі йому присвятили виставку, де зібрані репродукції художника.
У селі збереглась Свято-Михайлівська церква, згадки про яку датуються 1775 роком. Зведена була за кошти місцевих жителів та графа Ходкевича, зруйнована під час подій 1943 р. та відбудована селянами наступного ж року.
Навколо Дюксина знаходиться ряд пам’яток археології місцевого значення.
Село входить до Деражненської територіальної громади, кількість жителів – 1217 осіб.
