Цумань

Перша згадка про Цумань в історичних джерелах датується 1557 роком.

За однією з версій назва походить від латинського «Куман» – саме так називали половців, які могли заселяти ці терени. Згодом латинську літеру «С» почали читати польською мовою як «Ц». Так з’явилася сучасна назва Цумані.

Землі навколо Цумані належали князю Михайлу Чорторийському, які він у 1583 році передав у власність Станіславу Радзивіллу. Адміністративно територія належала до Олицької волості.

У першій половині XVII ст. у селищі видобували залізну руду, а у ХІХ ст. діяв винокурний завод. У 1871 році неподалік населеного пункту була прокладена залізнична дорога на лінії Київ-Брест. Із початком ХІХ ст. у Цумані зростає деревообробне виробництво. У міжвоєнний період тут функціонував паровий тартак та виготовляли паркет, були також турбінний млин та цегельня.

Згодом маєток у Цумані став другою резиденцією родини князів Радзивіллів, які не лише полювали та відпочивали у Цуманській пущі, а й отримували найбільший дохід із місцевої економічної діяльності.

Під час Першої світової війни Цумань опинилася на лінії фронту, а в роки Другої світової війни селище спалили німці. Було розстріляно близько 300 мешканців.
Лісові масиви навколо стали потужною базою опору Української повстанської армії.

Сьогодні Цумань – селище міського типу, центр об’єднаної територіальної громади із близько 7 тис. мешканців.

Пам’ятки архітектури місцевого значення.

Свято-Покровська церква.

Мурований храм побудований у 1843 році на місці дерев’яної церкви, яка згоріла.
Поруч зведена дерев’яна двоярусна дзвіниця, а територія була обнесена цегляним муром.
За розповідями місцевих мешканців храмом опікувався священник Григорій Дашкевич, який походив із козацько-гетьманського роду та домігся відкриття тут церковнопарафіяльної школи.

Костел Святого Аргентина.

Збудований у 1936 році у стилі романської архітектури італійських святинь коштом олицького князя Януша Радзивілла. Після Другої світової війни радянська окупаційна влада розграбувала храм. Було знищено дзвіницю, а приміщення переобладнано під будинок культури.

Об’єкти природно-заповідного фонду: