Давнє волинське село.
Перша писемна згадка 1555 року.
В давніші часи Сильне розташовувалось південніше, ближче до сусіднього села Городище. Через зміну річищ малих річок, а також епідемію чуми, поселення поступово мігрувало на сучасні межі.
В XV-XVII століттях Сильне було у власності відомих князівських родин Радзивіллів та Чорторийських.
З 1795 року стає центром волості у складі Луцького повіту Волинської губернії.
До волості належали села Берестяне, Городище, Домашів, Журавичі, Знамирівка, Карпилівка, Клубочин, Красноволя, Липне, Миків, Погулянка, Цумань, Чорниж, Холоневичі, Якубинці, а також багато поселень, що вже не існують.
У Першу світову війну через Сильне проходила лінія фронту. З тих часів залишилося австрійське стрільбище – високий земляний пагорб на західній околиці села, який місцеві називають «горою».
У міжвоєнний період Сильне – центр гміни у складі Луцького повіту Волинського воєводства. До гміни входило 70 населених пунктів з 2443 дворами, 157 іншими будинками, населенням 16345 осіб, з них – 2650 поляків, 2273 євреї.
В с.Сильне знаходиться церква святого Івана Богослова – пам’ятка архітектури місцевого значення. Зведена у 1825 році за кошти місцевих селян. Це тридільна дерев’яна церква з прибудованою пізніше дзвіницею, до якої ведуть два входи.
Сьогодні в селі проживає понад 600 жителів, входить до складу Цуманської територіальної громади.
